Кавказ подо мною. Один в вышине

Стою над снегами у края стремнины;

Орел, с отдаленной поднявшись вершины,

Парит неподвижно со мной наравне…

Туристи Криничанщини роками вдосконалювали свої вміння тренуючись, долаючи сотні кілометрів гірського Криму, випробовуючи свої сили під землею у печерних лабіринтах Тернопільщини, загартовуючи дух в засніжених Карпатах. Крок за кроком ми накопичували досвід, зміцнювали волю для виходу на новий рівень. Тож метою нашої цьогорічної мандрівки було проходження гірського походу першої категорії складності в горах Кавказу, а мрією – підкорення найвищої вершини Європи – Ельбруса. Майже для всіх учасників похід такої складності був вперше, тому готувалися відчайдушно. Керівники походу Сергій Забіяка та Ірина Залога взяли на себе організаторський тягар, а це, повірте, колосальна робота, з якою друзі впоралися навідмінно. Щодо учасників, то варто зазначити – зібрався дійсно фізично витривалий та морально стійкий колектив з восьми чоловік. З яких маломихайлівці – Сергій Забіяка, Ірина Залога, Олександр Саламаха, Биченко Денис; криничанці – Вікторія Гудима, Анна Гриценко, Вадим Кваша та громадянка Молдови – Оля Щербакова.

Тож двадцять дев’ятого липня команда «Едельвейс» залишила територію України і тримала курс до Кабардино-Балкарії, що затишно розташувалася на схилах кавказьких гір. З невеличкого селища Билим і розпочалася наша захоплююча подорож. Туристи, долаючи десятки кілометрів, почергово підкорювали перевали Суарик (3243м), Шаукам (2925м), Джикаугенкьоз (3520м),  Силтран (3440м) та інші. Часом доводилося нелегко, після виснажливого ходового дня з більш як тридцятикілограмовими рюкзаками у хлопців і за двадцять, відповідно, у дівчат, ми мали вставати на стежину далеко до сходу сонця аби пройти запланований маршрут.

Запам’яталася доба проведена нами на льодовику Джикаугенкьоз. Побачене нагадувало кадри з фантастичних кінофільмів про іншопланетні цивілізації. Тут на нас чекала подібна картина: відсутність живої природи, навкруги химерні уламки магматичної породи та холодне поле вічного льодовика, поверхню якого, наче судини, тілом замерзлого велета мчать численні струмки, даруючи десь там життя бурхливим гірським річкам… Приємно згадати зустріч із місцевим населенням Кабардино-Балкарії. Горці виявилися навдивовижу гостинними та привітними людьми. Вони частували нас чудовим на смак айраном (кисломолочний напій), бринзою та м’ясом впольованого тура (гірський козел). До речі, не відмовилися наші нові друзі і від нашого гостинця – українського національного продукту – сала.

І ось 5 серпня група Едельвейс згідно плану успішно пройшла гірський похід першої категорії складності. За 7 ходових днів ми подолали більш як 100 кілометрів гірським Кавказом, 5 некатегорійних та два категорійні перевали. Та незважаючи на фізичну та моральну втому, ми розуміли, що маємо п’ять днів до повернення на Батьківщину, п’ять діб на підкорення мрії. Тому, поновивши запаси провізії, туристи направилися до підніжжя Ельбруса.

6 серпня Криничанщина потерпала від спеки, а восьмеро її туристів-едельвейсівців серед вічної мерзлоти розташовували палатки на «Приюті одинадцяти». На висоті 4100 метрів над рівнем моря, оточені льодовиками та камінними гребенями ми прожили п’ять днів. Далі нас чекав досить нетривалий період акліматизації з підйомом вище скель «Пастухова» та висоту п’ять тисяч метрів.

Спроба виходу на вершину мала відбутися 9 серпня. Та в ніч перед стартом  на наш табір раптово обрушився снігопад із завірюхою, що значно ускладнювало, а то і, взагалі, ставило під загрозу плани туристів. Та нас вже було не зупинити. Група, увімкнувши ліхтарики, розпочала рух вгору о 3.45  годині. Туристи Криничанщини, потерпаючи від морозу, поривчастого вітру, боролися за кожен метр на шляху до омріяної цілі. Та через шість з половиною годин невпинної тяжкої праці і зусиль, змучені виснажливим підйомом, ледве тримаючись на ногах через брак кисню в повітрі, ми робили останні кроки до перемоги. О 10.15 годині туристи Криничанщини вперше підкорили найвищу точку Європи – західну вершину гори Ельбрус. Краєвид з висоти 5642м над рівнем моря приголомшив – це краса, яку варто заслужити. Ми стояли на «даху Європи» щасливі. Попереду нас чекав не менш важкий і небезпечний спуск з маківки гіганта Кавказу та то вже здавалось неважливим, адже МИ ЗМОГЛИ!…

…На вершині Ельбруса поряд з нами мав стояти ще один турист, наш мудрий наставник та добрий товариш Віктор Якович Петренко. Та доля вирішила інакше… Нам дуже бракує вашої підтримки, порад, впевненості, що ви випромінювали і, звичайно ж, тієї щирої посмішки. Ми пишаємося, що мали честь знати Вас. Для нас особливо символічно було підкорити Ельбрус саме 9 серпня – на Ваш день народження. Тому сходження на найвищу вершину Європи туристами клубу «Едельвейс» присвячено світлій пам’яті Віктора Яковича Петренка.

Биченко Денис