Головна » 2011 » Грудень » 21 » До засніжених Карпат
13:56
До засніжених Карпат

За спинами учасників туристичного клубу "Едельвейс" категорійні походи до Криму, подорожі до Полярного Уралу, Кавказьких гір, сплави річками України та Карелії, скелелазіння, та спелеотуризм. І кожна наша мандрівка робить нас сильнішими, досвідченішими, загартовує до нових ще більш екстремальних заходів. 

Цієї осені ми були націлені на підкорення найвищих гір України. Та хоча похід планували з 14 по 23 жовтня, Едельвейсівці, на чолі з керівниками Сергієм Забіякою та Іриною Залогою, не з чуток знали, про мінливість й непередбачуваність погодних умов в горах. Тому готувалися зокрема і до суворих варіантів прояву природи. Як виявилося згодом – недаремно.
Карпати цього разу по-справжньому випробували шістнадцятьох сміливців з Едельвейсу. Так, Ворохта(початковий пункт нашої мандрівки) зустріла криничанців снігом та відчутним морозом. З першого ходового дня ми взяли курс на найвищий гірський масив Українських Карпат - Чорногірський хребет. Це сорокакілометровий гірський хребет висотою близько 2000 метрів.
Група набирала висоту метр за метром, буквально пробиваючи собі тропу по засніжених схилах. Поривчастий вітер, мороз та снігові замети, що інколи сягали метрової висоти суттєво знижували темп нашого просування. Тому довелося проявити витривалість та силу духу, аби гідно протистояти всім труднощам та негараздам. І ось на четвертий день походу група Едельвейс в повному складі зі спорядженням підкорила найвищу точку України. Засніжена, та через те ще прекрасніша г. Говерла зустріла нас як подобає справжній ґаздині українських Карпат – дещо морозною, але привітно-сонячною погодою. Група була зачарована краєвидами та залюбки фотографувалася на фоні грандіозних пейзажів на висоті 2061 метрів над рівнем моря.
Загалом до здобутків нашої туристичної команди можна занести пять ходових днів, протягом яких було здолано шістдесят кілометрів засніженими гірськими тропами; чотири ночівлі в палатках на снігу за мінусової температури; підкорення найвищих гір України: г.Смотрич (1898), г.Менчул (1998), г. Бребенескул(2036), г.Ребра(2001), г.Говерла(2061), г.Петрос(2020).

Биченко Денис



Щоденник Карпат (14.10.11-23.10.11)

14 жовтня о 20:20 розпочалася наша подорож. Керівником нашої групи був Забіяка Сергій. В поході брали участь Залога Ірина, Третяк Ольга, Стороженко Оксана, Денисенко Ірина, Бойко Юлія, Литвиненко Олександр, Кваша Вадим, Лизанець Ірина, Семченко Володимир, Гудима Вікторія, Гриценко Анна, Биченко Денис, Шеремет Євген, Микола Львович, Віктор Якович. 

І вже наступного дня близько третьої години ми прибули до Львова. А ще через сім годин нас зустріла Ворохта мокрим снігом, але від цього наш настрій не погіршився, а навіть покращився, особливо коли ми дійшли до будиночку, в якому повинні були заночувати. Наше перше житло виявилося дуже затишним та теплим. Відсвяткували приїзд ми дуже весело.

В неділю 16 жовтня зранку наша відправилася на маршрутному таксі до Дземброні(найвисокогірніше село) і тут все почалося…. ! Перший підйом, перша прогулянка з рюкзаком довжиною в 2,5 км, перша втома. Але дивовижні краєвиди, які відкрилися перед нами були того варті.

Нам пощастило і ми натрапили на пустий будиночок вівчарів, де й розбили свій табір: палатки, вогнище, струмок із джерельною водою неподалік – справжня туристична романтика.

В понеділок 17 жовтня з самого ранку розпочалася подорож вздовж Чорногірського хребта. Ми пройшли г. Смотрич(1894м), г.Дземброня(1877м), г.Менчул(1998м), г.Ребра(2001м), та оз.Несамовите, де ми й розбили наш табір. Похід довжиною в 18 км був нелегким. Карпати зустріли нас заметами снігу. Погода змінювалася дуже часто. І хоча цей день виявився досить сонячним та ясним та сильні пориви вітру зустрічали нашу групу за кожним черговим перевалом.

Частина групи відірвалася вперед, щоб швидше дійти до оз. Несамовите. Інші трохи відстали. Захід сонця застав нашу частину групи на шляху до озера. Відразу стало холодно та страшно. І хоча ми постійно йшли по слідам нашої групи та в одному місці сліди почали розходитися. Ми опинилися на роздоріжжі, не знаючи куди далі прямувати. Але тут на горизонті з'явилися наші рятівники – Забіяка С., Кваша В., Биченко Д. Вони допомогли нам з рюкзаками та довели до табору. Всі були виснажені та зморені, тому відразу після вечері міцно заснули.

У вівторок 18 жовтня після полудня ми вирушили до бази в Заросляку, що під г.Говерлою, де й заночували наші дівчата, хлопці ж залишилися ночувати в палатках під базою. Цієї ночі ми виспалися дуже добре. Бадьорі та відпочивші ми готові були до нових сходжень.

У середу 19 жовтня прокинулися рано. Того дня нас чекав підйом на г.Говерла(2061м).

Підкорення цієї вершини виявилося важчим, ніж ми сподівалися. На підйомі нас супроводжувала тиха та спокійна погода, ясне сонечко та місцевий гід – рудий песик.

Особливо захоплюючими були останні миті нашого сходження на вершину Українських Карпат. Вся група, дружно тримаючись за руки з прапором по центру та криками бігли до вершини, чим викликали подив та усмішку у інших туристів, дехто з них знімав нас на відео.

Відчуття того, що ми досягли поставленої мети, підкорили цю вершину, варте тієї втоми та знемоги, яку ми відчували впродовж нашого шляху. З Говерли наша група спустилася в туристичний наметовий табір, де ми й розбили палатки.

В четвер 20 жовтня підйом був раннім. Поснідавши, ми вирушили на г.Петрос(2020м). Та в цей день погода нас не радувала: небо затягнуте хмарами, повітря вогке та мрячне, хоч це й не завадило нам дістатися до вершини гори досить швидко. Хоча для деяких Петрос і досі залишився лише мрією, адже на цей підйом зважилися не всі.

Підкорення виявилося нелегким, хоча йшли ми без рюкзаків. З підйомом на гору підіймався і сильний поривчастий вітер, сніг почав танути, як наслідок, підійматися стало ще важче. Нам пощастило і ми сховалися у хатині на вершині гори. Але здавалося, що сильний вітер от-от зірве дах хатини. Трошки перепочивши, ми почали спуск, до речі, не легший, ніж підйом.

Спустившись до підніжжя гори наша група вже у повному складі вирушила у напрямку с.Квасів. Наша втома зробила цей рівнинний похід також важким, але думка про гарячий душ та відпочинок у будинку несла нас до села на другому диханні.

Тут ми спостерігали захоплюючі зміни краєвидів: гори змінювалися полонинами, а хвойні ліси – листяними. Але кульмінацією цього дня стало наше прибуття до готелю. Двоповерховий дерев'яний будинок на березі річки Чорна Тиса, теплі, затишні кімнати, простора їдальня, гостинні й приємні господарі, а головне – гарячий душ… і тут ми дійсно відпочили. Ми співали пісні під гітару, ми влаштували шалену дискотеку. Біль та втома минули просто непомітно, а день завершився дуже весело та позитивно.

П'ятниця 21 жовтня день рослинного існування. Підйому по графіку не було, і це добре, адже прокинулися після дискотеки ми не налаштовані на підкорення вершин. За вікном ішов дощ, тому пізнати с.Кваси нам не вдалося, та про це ніхто не жалкував, а вже ввечері нас чекав похід до бані. Після бані ми відправилися до місцевого ресторану куштувати місцевий банош. Ми чудово провели час, а банош виявився дійсно смачним і дуже ситним. День нашого рослинного існування завершився, а о 2 ночі нас чекав поїзд до Львова, та без пригод покинути с.Кваси ми не змогли. У нашій кімнаті зірвали карниз і хлопці отримали чудову можливість проявити свої здібності у чіплянні карниза.

І ось ми на станції с.Кваси чекаємо на свій потяг до Львова, відпочинок закінчився, час вирушати додому.

Субота 22 жовтня. Львів – це місто, яке неможливо не любити. Сюди хочеться повертатися знову і знову, гуляти по вузеньким вуличкам, насолоджуватися старовинною архітектурою.

Відразу ми відвідали Пузату Хату, адже задоволення від прогулянки не отримаєш на голодний шлунок!)) Після ситного сніданку ми вирушили до Будинку Вчених, але тут мала відбутися важлива конференція, що завадила нам провести у будинку більше часу, тому ми попрямували до музею етнографії та художнього промислу. У музеї ми не лише ознайомилися з виробами із кераміки, фарфору та скла, але й відвідали виставку годинників, побачили дерев'яні меблі та одяг з минулих століть.

Ну і як же, будучи у Львові, не відвідати славнозвісну Криївку!!! На вході ми всі дружно кричали «Героям слава!», пили по черзі медовуху, насолоджувалися атмосферою закладу і знову віталися «Героям слава!».Цей день у Львові минув дуже швидко, насичено та захоплююче, незважаючи на холодну погоду.

Але все закінчується, на жаль закінчилася і ця подорож. За цей тиждень ми стали справжньою сім'єю і зовсім не хотіли розлучатися.

У неділю 23 жовтня наше рідне місто зустріло нас теплим, сонячним, ясним, по справжньому осіннім днем. Ми не хотіли прощатися, тому говорили «До побачення!»

Сподіваюся, що таких подорожей у нас буде все більше і більше. До зустрічі у зимових Карпатах!!!!!!

Бажаю всім частіше ходити в гори!!!!!!!!!!!!!!!!

Денисенко Ірина


Золота Осінь

Вже струшений з ботинок сніг Карпат
Та вже ніщо не сповіщає нам про втому.
І став напівпустим рюкзак…
Ми просто повертаємось додому…

Іще не раз згадаються в теплі
Весілля шумно зігране, Марічка,
І «БОС», що з нами йшов у слід,
Й Говерла – сама вища тічка!

І сніжні шапки гір й осіння полонина,
І погляд, заворожений зорею,
Його величність ліс, що нас вітав гостинно,
І смак «кедровочки», розлитою з душею

І спогади…Бо плине час рікою
Ми знову повертаємось до хати.
Та обіцянку ми дали собі:
«Ми ще не раз повернемось в Карпати

О.Третяк

Переглядів: 919 | Додав: zabiyaka | Теги: Несамовите, Петрос, Чорногірський хребет, Говерла, Смотрич | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 3
0
3 Сергей   (04.02.2012 15:52) [Матеріал]
Не хвилюйся Ображений в слідуючий раз напишемо Маломихайлівці

0
2 Ображений   (03.02.2012 14:40) [Матеріал]
Чого криничанцi? Iнших учасникiв не враховуете...

0
1 Ображений   (03.02.2012 14:38) [Матеріал]
111

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0