Головна » 2012 » Лютий » 1 » Новорічні Карпати 2012
22:54
Новорічні Карпати 2012

     1-го січня о 13:30, коли ще вся країна була оповита чарами Морфея після святкування Нового року, група туристів СТК Едельвейс, на яких не діють жодні чари, вирушила поїздом Дніпропетровськ-Трускавець назустріч новорічним пригодам.

      У пошуках пригод взяли участь: керівники Забіяка Сергій і Залога Ірина та команда шукачів, Стороженко Оксана, Денисенко Ірина, Палієнко Яна, Бойчук Юрій, Семченко Володимир, Семченко Оля, Гудима Вікторія, Должкова Альона, Шеремет Євген, Сичова Юлія, Євдокімова Катерина, Ширай Ігор, Гулак Олег, Дьяченко Катерина.
Святкування у поїзді продовжилися аж до пізнього вечора у веселій компанії туристів, настільки веселій, що навіть деякі особи із сусідньої компанії плавно перемістилися у нашу. Дуже позитивно закінчився перший день Нового року. Дехто навіть забув у якому напрямі ми їдемо і почав прямувати до столиці Латвії…

      2-го січня у понеділок о 8:30 група зійшла з потяга у Львові. День розпочався з відвідування музею Шевченківський гай. Дуже цікавим було знайомство з різними етнографічними областями Західної України. Перед нами відкрився народний побут і етнографічні особливості західноукраїнського села: храми, житлові та господарські будівлі наших предків, знаряддя праці тощо.
Слідуючим пунктом нашої подорожі у Львові стало Личаківське кладовище, де ми ознайомилися із стародавніми гробницями, прикрашеними скульптурами тодішніх класичних майстрів. Після культурної програми група вирушила до центру Львова. Частина групи насолоджувалася краєвидами міста з висоти міської Ратуші, інша частина групи вирушила до ринку купувати місцеві сувеніри. І на завершеня прогулянки Львовом, не змінюючи традицій, усі вирушили до Пузатої Хати.
Прибувши на вокзал о 16:00 керівництво групи виявило, що наш поїзд вже відправився о 15:20, а не о 17:20 як ми раніше розраховували. Довелося оперативно купувати білети на автобус до Івано- Франківська, а звідти на маршрутне таксі до Квасів. Прибули ми до місця проживання о 23:30. Господиня садиби нас гостинно прийняла, ми розмістилися по затишних кімнатах. Приїзд відсвяткували смачною вечерею….

     3-го січня у вівторок підйому по графіку не було – на пошуки пригод особливо ніхто не квапився. 
Прокинувшись, група поснідала і всі дружно пішли знайомитися з Квасами, надолужувати упущене в осінньому поході. Погода особливо не радувала. Плюсова температура, вогко і мрячно, але нам це не завадило прогулятися по селу. У Квасах стоїть дерев`яна Петропавловська церква 1780р., до якої ми дісталися, але потрапити усередину нам не вдалося, бо вона була зачинена. Дуже гарною була прогулянка через річку Чорна Тиса по підвісному містку, коли йдеш і насолоджуєшся шумом води під ногами. Так би й стояти на містку годинами і спостерігати за вічним водним потоком.
В цей день нам пощастило взяти напрокат лижі для всієї групи. Після того, як лижі вже стояли в місці нашого проживання, ми відправилися до джерела з мінеральною водою. Набравши води, по дорозі додому ми натрапили на місцевий музей, де зібрані експонати побуту минулих літ саме жителів Рухівського району. Музей дуже маленький, але кількість експонатів нас дуже вразила і це не кажучи про те, що  створили цей музей 1,5 року тому. 
Насиченим видався цей день і на завершення частина групи відправилася до лазні у готельному комплексі «Лісова казка». І краще не розповідати про вищесказане завершення такого гарного дня, бо без використання ненормативної лексики не обійтися. )))

    У середу 4 січня підйом був раннім о 7:00 годині ранку. Поснідавши, група зібралася і у повному складі і лижному екіпіруванні відправилася на Драгобрат. 9-тикілометровий підйом до трас був не самим веселим і безпечним у автомобілі ГАЗ 66, але на радість успішним.
Погода на Драгобраті нас з одного боку порадувала снігом, а з іншого боку сильний поривчастий вітер іноді створював дискомфорт при підйомі та спускові. У нагоді стали маски, за що велика подяка Шеремету Євгену! Але, не зважаючи на всі погодні умови, група залишилася задоволеною, особливо коли після екстремальних спусків всі розслабилися у місцевому ресторані, хто з допомогою гарячого чаю, а хто з допомогою глінтвейну.
Завершився цей активний день захопливою грою «Мафія», за що окрема подяка Євдокімовій Катерині.

    5-го січня у четвер з самого ранку група вирушила на гору Близниця (1883м). Чим вище ми підіймалися, тим більшими були снігові замети і починався поривчастий вітер. Але погода не заважала нам милуватися гарними краєвидами, які відкривалися перед нами на підйомі. Керівник групи вирішив, що покорити дану вершину групі не судилося через погані погодні умови. Ми дійшли до покинутої полонини, де й перепочили у будиночку вівчарів.
Спуск з гори трошки легший за підйом, тому можна собі дозволити насолоджуватися природою, краєвидами, тишею, шумом вітру між гіллям старих смерек. Спускаєшся нижче, відкриваються полонини, на яких де-не-де стоять будиночки гуцулів і в кожного загін з вівцями, і тільки й чуєш звуки дзвіночків на шиях у овець.
За цей день ми подолали відстань у 13 км.
Закінчився цей насичений день походом до лазні у готельно-ресторанному комплексі «Васкул». Ставлю жирну крапку, бо доведеться згадувати всю ненормативну лексику, яку я знаю і навіть не знаю.:)

     У п’ятницю 6-го січня ми вирушили до селища Ясіня за лижним спорядженням і заодно відвідати його визначні місця.
Першим пунктом знайомства став приватний музей, який знаходиться у готельному комплексі «Скіфське полювання». Засновником музею є господар готелю, він же сільський голова смт Ясіня. Музей вразив великою кількістю фотографій, якими завішані всі його стіни. З їх допомогою можна прослідкувати історію не тільки Ясинів, а й всього Рухівського району з початку 20 століття і до наших днів.
Наступним пунктом знайомства став музей народного побуту, який виявився не менш цікавим. Велика кількість знарядь праці гуцулів розміщена у музеї, також багато речей домашнього вжитку та побуту, роботи сучасних майстрів і навіть мумії тварин, які водяться у місцевих лісах.
Після музею ми попрямували до церкви Вознесіння Господнього (Струківської), при цьому не оминувши місцевої сувенірної лавки. Церква пов’язана із заснуванням села, збудована у 1824 році вівчарем Іваном Струком.
Місцеві жителі, на наше здивування, дуже вимогливі: повчають невихованих туристів, що потрібно обов’язково з усіма прохожими вітатися.
Частина групи повернулася до Квасів, частина поїхала знайомитися з визначними місцями Яремчі, частина вирушила до Рахова (географічного центра Європи).
Повернувшись до садиби, розпочалося приготування святої вечері. Головною стравою, звичайно, стала кутя. Вечір видався теплим і приємним, навіть місцеві колядники приходили до нас колядувати. На такій гарній ноті і закінчився наш ще один насичений цікавими подіями день.

     Суботній день 7-го січня розпочався дуже рано. О 6:00 годині ранку група вирушила на Буковель. Не всі учасники каталися на лижах. Частина групи покорила г.Буковель (1127м), інша підкорювала сині та червоні траси курорту, а дехто навіть дізнався, де знаходиться медпункт.
Всім дуже сподобався останній день нашого відпочинку на Буковелі і ми у повній мірі насолодилися природою Карпат.
Останній вечір, речі вже зібрані і всього лише декілька годин на сон.
Мораль цього дня така: шолом, який входить у комплект лижного спорядження потрібно не просто одягти на голову для класних фоток, а ще й не забути застібнути його!!!)))

     8-го січня о 2:00 годині ночі група дружно розмістилася у поїзді, де продовжився перерваний сон аж до ранку.
І знову Львів – з кожним приїздом це місто стає все ріднішим, з кожним разом дізнаєшся про нього щось нове. Цей день ми присвятили знайомству з ресторанчиками та кав’ярнями Львова і не помилилися. Смачні деруни та місцеве пиво у ресторані Зеник, справжні українські страви у Криївці, штруделі і львівська кава у Цукерні, різноманіття сортів пива у пивній біля вокзалу….
І знову дорога додому, дуже сумно, що закінчується відпочинок. Зовсім не хочеться повертатися у звичне, буденне життя. Але все колись закінчується для того, щоб розпочалося щось нове!

     9-го січня в понеділок Дніпропетровськ зустрів нас дощиком і похмурою погодою.
І знову прощання на вокзалі з усмішкою на обличчі і з сумом в очах. І ми як завжди прощаємося до наступних походів і десь глибоко в душі зароджується очікування наступних все нових і нових подорожей.

     І на закінчення хочеться сказати: До зустрічі у літніх Карпатах!!!!

            Денисенко Іра

Переглядів: 674 | Додав: zabiyaka | Теги: Кваси, Драгобрат, Васкул, Лісова казка | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 3
3 Ображений   (04.02.2012 18:50)
та й два не мало...

2 Сергей   (04.02.2012 15:46)
Тому що три - багато!

1 Ображений   (03.02.2012 14:43)
Чому у Вас 2 керiвника?

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0